Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав розповів, що Папа Іван Павло ІІ передбачив для нього багато роботи в Києві.

Про це Глава УГКЦ розповів в інтерв’ю польському журналісту Гжегожу Гурному.

«У червні 1999 року, коли захистив докторат у Римі, потрапив на аудієнцію до Івана Павла II і мав нагоду якийсь час поговорити з ним. Я сказав йому: “Святіший Отче, я закінчив той самий університет, що і ви, – Ангелікум. Закінчив той самий факультет – моральне богослов’я. Тепер я збираюся повертатися в Україну і хотів би попросити про благословення на це повернення”. Папа подивився на мене пильно і запитав: “Ти з Києва чи зі Львова?” “Зі Львова”, – відповів я. “Ну то їдь до Києва, будеш там мати багато роботи”, – сказав Святіший Отець. Ніколи не припускав, що можуть означати ті слова, які виявилися пророчими. Гадав, що стану викладачем богослов’я, але ніколи не думав, що буду Главою Української Греко-Католицької Церкви в Києві», – розповів Предстоятель Церкви.

Говорячи про роль святого Івана Павла ІІ, яку він відіграв для України та УГКЦ, Блаженніший Святослав зазначив, що протягом багатьох років Іван Павло II був голосом, який говорив від імені тих, котрі не мали голосу. «Він говорив від імені мовчазної Церкви, – зазначив архиєрей, – як називали католиків у Радянському Союзі. Він був як Мойсей, який говорив до фараона: “Відпусти мій народ”. Це не випадково, що радянський лідер Михайло Горбачов дозволив діяльність Українській Греко-Католицькій Церкві у зв’язку з візитом до Ватикану та зустріччю з Папою Римським Іваном Павлом II. Тоді також почався процес воскресіння нашої Церкви. Наступила духовна революція, яка стала провісником падіння імперії і появою вільної України. Свобода релігії була як пророчий провісник свободи цілого народу».

Він пригадав, що важливим жестом під час візиту в Україну тодішнього Папи Римського було те, що він зачислив до лику блаженних багато греко-католицьких мучеників. «Пам’ятаю, – продовжив Глава Церкви, – що люди тоді казали: якщо Папа ступив своєю ногою на українську землю, то комунізм сюди ніколи не повернеться. Можна сказати, що його приїзд до України закріпив релігійну свободу в нашій країні. Його заклик “Не бійся!” залишається і далі актуальним та сильним в Україні, особливо сьогодні».

Верховний Архиєпископ відзначив, що цей візит був важливим не тільки для католиків, а й для Української Православної Церкви. «Іван Павло II приїхав до Києва як паломник до місця хрещення Русі, яке стало джерелом християнства у Східній Європі. Його слова були особливо важливі в контексті пошуку примирення між розділеними Церквами Сходу і Заходу», – сказав Глава УГКЦ.

Пригадуємо, 23-27 червня виповнюється 14-та річниця візиту святого Івана Павла ІІ в Україну.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав висловив побажання, аби новообраний Президент Польщі Анджей Дуда підтримував дружні, добросусідські відносини з Україною.

Про це Предстоятель Церкви сказав в інтерв’ю Католицькій інформаційній агенції, яке він дав під час свого візиту до Польщі 8‒9 червня цього року.

«Очікуємо, – сказав Блаженніший, – що Польща буде нашим стратегічним партнером і адвокатом у Європейському Союзі».

«Сильний біль наповнив наші серця, коли в 2010 році сталася авіакатастрофа у Смоленську, в якій загинули представники польської еліти разом із президентом Лехом Качинським. Дуже важливо довідатися всю правду щодо цієї катастрофи. Також мусимо сказати всю правду про те, що відбувається в Україні. Тільки правда може зцілити й об’єднати нас», – відзначив Глава Церкви.

Предстоятель УГКЦ запросив пана Президента якомога швидше відвідати Україну. «Цього року Єпископські конференції Польщі та Німеччини відзначатимуть 50-річчя обміну посланнями примирення і прощення між двома країнами. У контексті цієї історичної події ми повинні дивитися і на польсько-українські відносини», – вважає Блаженніший Святослав.

«Ми повинні, – продовжив Глава УГКЦ, – дивитися не тільки на минуле, а й будувати майбутнє. Мусимо в цьому дусі зробити в Польщі та Україні черговий крок вперед, щоби справа примирення була не лише ініціативою кількох єпископів із двох боків, а й пробудила в наших відносинах “спільний рух”, аби ми зрозуміли, що вільна Україна має вирішальне значення для вільної Польщі й навпаки. Сьогодні йдеться про нашу і вашу свободу!».

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Вашій увазі пропонуємо фрагменти великого інтерв’ю Блаженнішого Святослава для Католицької інформаційної агенції (КАІ), яке він дав під час свого візиту до Польщі 8-9 червня цього року.

KAI: Ви неодноразово звертали увагу на слабку участь дипломатії Ватикану у врегулюванні конфлікту на Сході України. Що можна очікувати від Ватикану у цьому питанні?

Ми знаємо можливості та межі дипломатії. Тож не можна занадто покладатися на неї. Для нас дужа важлива ясність термінології, яка має використовуватися стосовно нашого конфлікту. Треба припинити говорити про «братовбивчу війну» і відверто сказати, що Україна є жертвою відвертої агресії з боку Росії. Ми дуже цінуємо посередницьку місію Святого Престолу у вирішенні нашої драматичної ситуації, у тому числі під час останньої зустрічі Папи з президентом Росії, у ході якої багато говорилося про Україну. Ми знову отримали сильну підтримку з боку Святішого Отця, який у розмові з Путіним наголосив на необхідності докласти щирих і великих зусиль, щоб здобути мир. Крім того, Папа вказав на необхідність відновлення атмосфери діалогу та на зобов’язання усіх сторін щодо виконання Мінських угод. Ми як християни віримо, що Господь Бог завжди на боці жертв, оскільки Сам Ісус Христос страждав на хресті заради нашого спасіння. Якщо Бог на нашому боці, то і церковна дипломатії завжди буде на нашому боці…

КАІ: Як ви оцінюєте підтримку Польщі, польської Церкви для України?

Я приїхав до вашої країни, зокрема, щоб подякувати полякам і польській Церкві за допомогу. У нинішній ситуації ми бачимо одну дуже важливу річ: наскільки ми потрібні одне одному. Перебуваючи на Ясній Горі, подякував отцям паулінам за молитву за Україну. Також дякую єпископам за ідею співпраці парафій.

Вперше в історії йдеться про співпрацю не тільки між самими римо-католицькими, але й між римо-католицькими та греко-католицькими парафіями.

З нашого боку під час свого останнього засідання Синод Єпископів нашої Церкви подякував польському єпископату і полякам за вашу молитовну підтримку, солідарність та матеріальну допомогу.

Ми створили спільну з польським єпископатом контактну групу єпископів. З нашого боку координатор є владика Василь (Тучапець), екзарх Харківський.

Не забуваймо також, що цього року виповнюється 10-річчя проголошення у Варшаві та Львові спільного пастирського послання з нагоди взаємного акту прощення і примирення єпископів Римо-Католицької та Української Греко-Католицької Церков.

Після цих десяти років вважаємо, що не все, що було проголошено, завершено. Мусимо багато разом працювати, аби наші наміри не залишаться лише на рівні декларації, а щоб були втіленні в життя.

Тут не йдеться тільки про матеріальну співпрацю, яка також є важливою, але про між людські контакти, контакти між молоддю наших країн. Коли люди пізнають і поважають одне одного, то руйнуються упередження і падають мури.

КАІ: Чи є поліпшення відносин греко-католиків з латинниками в Україні?

Відповідаючи на запитання, я хотів би звернути увагу на безліч міфів про Україну, які поширює російська пропаганда.

Одним з таких міфів є те, що в нашій країні є громадянська війна. Другий міф, що це релігійна війна, а третій, що маємо конфлікт між греко-католиками і латинниками.

Справа в тому, що існує конфлікт, який стосується церкви Матері Божої у Львові (храм Стрітення Господнього) та храму в Комарно. Йдеться про локальний конфлікт, який недоброзичливці розцінюють як глобальний.

Зазвичай ми робимо все, аби такі конфлікти розв’язати. Проте великою проблемою в Україні є те, що немає закону про реституцію церковного майна.

У даний час власниками храму Матері Божої у Львові є греко-католицька парафія. На жаль, місцевий єпископ не має права втручатися у зміну статусу використання парафії і, отже, проблеми.

КАІ: Як тоді розв’язати цей конфлікт, який триває вже протягом багатьох років?

Я написав листа з цього питання до нашого Львівського митрополита. Він повинен вжити заходів, аби церква була передана вірним Римо-Католицької Церкви. З того, що мені відомо, це не так просто. Є серйозні побоювання, що там може бути серйозний конфлікт між парафією та єпископом. Якщо ми не будемо діяти вміло і прагнути до позитивного рішення, то може дійти до ще більшої конфронтації.

КАІ: Схожа ситуація була в нас у Перемишлі в 1991 році, коли почалися протести проти повернення храму кармелітів курії Греко-Католицької Церкви. Потім Іван Павло II під час Літургії у Перемишлі визнав, що гарнізонний храм, розташований за 50 метрів від зайнятої протестувальниками церкви кармелітів, перебуває у вічній власності греко-католиків.

Перемишль є гарним прикладом. Але це не завжди легко переконати парафіян. Підкреслимо ще раз, що метою польсько-українського примирення є поламати упередження. Давайте звернемо увагу на те, що в контексті всієї України наші відносини справді дуже хороші. Я дуже вдячний католицьким єпископам, що в багатьох регіонах країни греко-католикам надають храми для літургійних і молитовних цілей.

КАІ: Попередній президент Польщі Броніслав Коморовський брав активну участь у розвитку польсько-українських відносин. Які сподівання ви покладаєте на новообраного президента Анджея Дуду?

Насамперед хочу привітати новообраного президента Польщі. На його плечах лежить велика відповідальність. Чого ми очікуємо від нового президента? Насамперед хочемо, аби новий президент підтримував дружні, добросусідські відносини.

Ми продовжуватимемо робити все для того, щоб співпраця між нами розвивалася якнайкраще.

Давайте пригадаємо слова святого Івана Павла II, які він виголосив у 1991 році в Перемишлі. Папа тоді сказав: «Розпалювання давнього націоналізму й неприязні суперечить християнській ідентичності. Це також було б кричущим анахронізмом, негідним обох великих народів. О, як би мені хотілося, аби католики обох обрядів любили одні одних».

Очікуємо, що Польща буде нашим стратегічним партнером і адвокатом у Європейському Союзі.

Сильний біль наповнив наші серця, коли в 2010 році сталася авіакатастрофа у Смоленську, у якій загинули представники польської еліти разом з президентом Лехом Качинським.

Дуже важливо довідатися всю правду щодо цієї катастрофи. Також мусимо сказати всю правду про те, що відбувається в Україні. Тільки правда може зцілити і об’єднати нас.

Перш за все запрошуємо пана президента Дуду якомога швидше відвідати Україну. Цього року Єпископські конференції Польщі та Німеччини відзначатимуть 50-річчя обміну посланнями примирення і прощення між двома країнами. У контексті цієї історичної події ми повинні дивитися і на польсько-українські відносини.

Ми повинні дивитися не тільки на минуле, а й будувати майбутнє. Мусимо в цьому дусі зробити в Польщі та Україні черговий крок вперед, щоб справа примирення була не лише ініціативою кількох єпископів з двох боків, а й пробудила в наших відносинах «спільний рух», аби ми зрозуміли, що вільна Україна має вирішальне значення для вільної Польщі й навпаки. Сьогодні йдеться про нашу і вашу свободу!

КАІ: Яка імовірність того, що Папа Франциск може відвідати Україну найближчим часом? Чи були зроблені якісь кроки в цьому напрямку?

Ми працюємо над цим. Цього року під час прощі до Ватикану, до гробів апостолів, як одна Церква Римо-Католицька і Греко-католицька ми запросили Папу відвідати нашу країну. Зробив це також і наш Президент. Нещодавно у Ватикані побував міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який передав повторне запрошення Папі. До цих пір ми не отримали позитивної відповіді, але водночас не маємо й відмови. Зі свого боку, постійно молимося і сподіваємося, що Папа відвідає нашу країну.

КАІ: Якою великою буде участь молоді України на Всесвітньому дні молоді в Кракові?

Українська молодь уже давно активно готується до Всесвітнього дня молоді в Кракові. Гадаю, що з цієї нагоди може приїхати близько 30-ти тисяч молодих українців. Під час візиту до Ясної Гори я мав можливість подякувати владиці Генрику Томасіку, делегату Єпископату Польщі. за те, що українська мова стала однією з офіційних мов цієї великої події.

Розмовляли: Марцін Пшецішевський і Кшиштоф Томасік,

Католицька інформаційна агенція

Переклад на українську мову: Оксана Климончук

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Під час свого перебування в Римі для роботи комісії приготування до жовтневого Синоду Для Сім’ї, Глава УГКЦ Святослав Шевчук розповів Радіо Ватикану про ситуацію в Україні, про бойові дії, про зростання кількості внутрішніх переселенців (2 мільйони на даний час), про турботу Церкви щодо жертв конфлікту та важливість ЇЇ присутності.

Святослав Шевчук: Незважаючи на так звані Мінські Угоди про припинення вогню цього так і не сталось у цьому регіоні. Щодня ми отримуємо повідомлення про нових вбитих, нових поранених, і не лише солдат, але також і цивільних. Стільки людей знаходяться у небезпеці! Зростає кількість тих, хто змушений покинути свій дім. На даний момент ми маємо майже два мільйони переселенців, які втекли із своїх домів. З окупованих російськими військами територій щодня надходить інформація про прибуття важкого озброєння. Що особисто вражає мене, що за останні кілька місяців більше ніж сімсот танків прибули на цю територію. Моє питання таке: «Чому?» Якщо ми домовились припинити вогонь, якщо домовились почати політичний процес, якщо ми зацікавленні зберегти людей на цій території, то чому хтось інвестує у війну? Ми маємо факт найскладнішої гуманітарної катастрофи після закінчення Другої Світової Війни у Східній Європі. Чому ми не інвестуємо у збереження людських життів?

Філіпа Хітчен: Що ви намагаєтесь зробити там для греко-католиків? Скільки священиків ви ще там маєте і як пробуєте підтримувати їх у цій екстремально складній ситуації?

Святослав Шевчук: Перш за все, на окупованих територіях ми маємо 12 парафій. У певний період священики були змушені покинути цю територію. Але крок за кроком ми повертаємося, навіть якщо наші священики перебувають у постійній небезпеці, прямій загрозі для їхнього життя. У місті Донецьк ми маємо трьох священиків і три парафії, греко-католицькі, на даний момент там немає жодного римо-католицького священика. Дуже зворушливий момент був, коли на Великдень греко-католицькі священики служили як римо-католикам, так і греко-католикам по обох календарях. Але у інших парафіях ми не маємо можливості пасторальної допомоги для наших вірних, бо на цій окупованій території немає локального авторитету, який би взяв на себе відповідальність за безпеку людей. Ця територія поділена між різними бандами, які постійно воюють одна з одною. Тому подорож на таку територію є екстремально складною. Моє питання: «Чому ці так звані військові лідери на цій території толерують присутність наших священиків?» А моя відповідь: тому, що вони дуже активно діють для збереження життів. Вони перетинають лінію фронту, доставляючи поживу. Багато людей вмирають просто навіть не від куль, не від бомб, але від браку їжі. Тому я думаю, що наша присутність на цій території несе надію тим людям. Ми хочемо бути там, щоб бути свідками Ісуса Христа. Бути з нашими людьми.

Філіпа Хітчен: Ви маєте також і військових капеланів, чи не так? Вони у екстремальній небезпеці. То ви попали під перехресний вогонь.

Святослав Шевчук: На підконтрольній українському урядові території ми намагаємось розробити різного роду капеланські служіння та присутність Церкви згідно потреб для тих, хто перебуває у небезпеці чи потребі. Ми розробляємо багато різних програм для допомоги біженцям, для підтримки українських солдат. Ми як Церква не будемо просити чи постачати якісь види зброї, але ми повинні доставляти захисне спорядження для солдат, бо українська армія у періоді переродження і існує брак елементарних речей, потрібних для того, щоб бути здатними захищати нашу країну. Ось чому ми намагаємось підтримувати наших солдат і забезпечувати їх навіть духовною опікою. Наші капелани зараз присутні вздовж всієї ліній фронту, всюди, особливо у найнебезпечніших місцях. Але ми бачимо нашу присутність там як підтримку і допомогу для збереження людських життів, для упередження ескалації гніву і насильства, а також для допомоги нашим солдатам залишатись християнами, навіть у тих нелюдських ситуаціях. Цікаво послухати тих капеланів, які надають допомогу не лише солдатам, але навіть і їх родичам. Тепер ціле українське суспільство, солдати і цивільні у цій зоні вражені так званим Посттравматичним Стресовим Розладом, і через присутність наших священиків ми намагаємось допомогти, навіть упередити і лікувати цей вид стресового розладу, який може стати причиною багатьох смертей в подальшому.

Філіпа Хітчен: Ви згадали більше ніж два мільйони біженців, які втекли від бойових дій, наскільки ви здатні підтримувати це вкрай нужденне населення?

Святослав Шевчук: Український Карітас є найбільшою організацією гуманітарної допомоги в Україні після Червоного Хреста. Тому ми допомагаємо біженцям різними способами. Більше ніж 50 тисяч людей отримують допомогу від Карітаса за різними програмами. Ми надаємо допомогу не лише на території, близькій до Донбасу, але також розвиваємо наші програми прийому тих біженців і людей на всій території України, особливо там, де маємо свої спільноти. Багато таких біженців знаходяться на території зразу біля лінії фронту. Багато з них є на території південної частини України, особливо з Криму. Багато їх у столиці України – Києві. Багато з них намагається об’єднати свою родину з різних частин України, особливо на західній Україні. Все залежить від того, де вони є і які потреби мають. Ми намагаємось розвинути пастирські програми, програми допомоги таким людям.

Філіпа Хітчен: Якими є термінові практичні потреби?

Святослав Шевчук: Перш за все, потреби є значно більшими, ніж наші можливості, але навіть українська держава на теперішній момент не здатна допомогти тим людям таким чином, як вони реально того потребують. Є першочергові потреби, перш за все – притулок, доми, тоді ми маємо потурбуватись про медичну опіку, психологічну і духовну підтримку, ми повинні допомогти їм знайти роботу та інтегруватись в українське суспільство. Також не сприяє цьому економічна криза, яка вдаряє по Україні. Ми повинні подбати про спеціальну підтримку для дітей, бо вони повинні десь ходити до школи, також ми повинні створити певну мережу, щоб вивчати потреби та термінові заклики. Але найважливішим є не забувати цих людей, молитись за них. Ми дуже вдячні за дієву католицьку солідарність по всьому світу. Я скористаюсь можливістю передати нашу вдячність всім, хто допомагає Україні духовно, фінансово, за допомогою організації Caritas Internationalis та іншими способами. Ці люди в Україні моляться за вас щодня.

Джерело: http://en.radiovaticana.va/

Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, дав інтерв’ю Католицькій агенції новин. Пропонуємо вашій увазі детальний перебіг розмови.

У лютому було підписано угоду про припинення вогню в конфліктних зонах України, але обстріли продовжуються. Чи є істотні зміни в конфлікті з лютого і чи є знаки з будь-якої зі сторін, що військові дії припиняться до реформи децентралізації 2016 року?

Ми сприйняли новини про підписання в Мінську угоди про припинення вогню з великою надією. Проте із сумом змушені констатувати, що ці домовленості так і не були введені в дію. Режим припинення вогню постійно порушується. Це правда, що інтенсивність обстрілів на окупованих територіях зменшилася, але це не означає, що бойові дії зовсім припинилися. Щодня отримуємо звістки про нові жертви чи поранення внаслідок постійних боїв. Так, 27 травня ми дізналися, що наша армія зазнала масованого удару біля Маріуполя. Але найбільше непокоїть українське суспільство те, що за останні місяці сотні одиниць важкого озброєння перетнуло український кордон з боку Російської Федерації. Серед цього озброєння є танки (за даними української влади їх близько 700), важка артилерія, мобільні ракетні установки і т. п. Окрім цього, за інформацією українського уряду та міжнародних спостерігачів, помітне значне нарощування живої сили російських військ в Україні та на українсько-російському кордоні. Ці факти наводять нас на думку, що російська сторона із важкою військовою потугою в Україні не прагне миру і покладається не на верховенство права чи на повагу до міжнародних угод, а керується винятково правом сили. Росія, використовуючи погрози зброєю, намагається диктувати Україні свою волю. На мою думку, доки конфлікт в Україні продовжується і відбувається нарощення російської військової присутності на окупованих територіях Донбасу, доти справжній політичний процес, який міг би привести до мирного врегулювання конфлікту, малоймовірно, що принесе якісь результати. У цьому сенсі очікувана децентралізація, як частина конституційної реформи українського уряду, не матиме ніякого впливу на мирний процес.

Найімовірніше, що питання конфлікту в Україні обговорюватиметься під час саміту країн Великої сімки в Баварії 7-8 червня. Чи є у вас якісь сподівання на результати цієї дискусії і чи є якісь конкретні теми, які б ви хотіли, щоб світові лідери порушили у своїй дискусії?

Для звичайних громадян України дуже важливо, щоб міжнародна спільнота, особливо саміт країн Великої сімки, розглядали війну в Україні не крізь призму локального конфлікту, але саме як конфлікт із серйозними глобальними наслідками, які вже тепер стають очевидними і будуть ще більшими в майбутньому. Я думаю, що заохоченням для Росії порушити всі норми міжнародного права і розпочати військову агресію є той факт, що жодна міжнародна інституція сьогодні не має сили забезпечити функціонування міжнародної системи безпеки, котра гарантувала мир між державами в минулому. У таких обставинах жодна людина в глобалізованому світі не може почуватися в мирі та безпеці, навіть якщо вона знаходиться далеко від Східної України. Агресія проти України є викликом для збереження миру у світі, який не може прикинутись немовби нічого особливого не відбувається у Східній Європі. Я хотів би, щоб лідери саміту Великої сімки в Баварії усвідомили, що Східна Європа зараз має справу з гуманітарною катастрофою, котра, беручи до уваги територію, на яку вона може поширитися, є найбільшою кризою з часів закінчення Другої світової війни. Зупинімо війну разом! Проявімо солідарність з Україною, яка стала жертвою несправедливої агресії!

Папа Франциск виявив особливе зацікавлення в українському конфлікті і йому приписують, що він допоміг відновити відносини США з Кубою. Чи вважаєте ви, що Ватикан зміг би допомогти в досягненні миру в Україні?

Святіший Отець Франциск за різних нагод стверджував, що він зробить все можливе, щоб запобігти новій війні в Європі. Під час останнього візиту католицьких єпископів з України до Ватикану (15 лютого 2015) Папа Франциск запевнив наших владик, що Святий Престол зробить усе можливе, щоб досягнути миру в Україні. Як це станеться, які засоби будуть використані – ми не знаємо. Але історія нашої Церкви вчить нас, що мир Христовий завжди перемагає війну, а правда Божа є на стороні скривджених. Сімдесят років тому всі наші єпископи були ув’язнені сталінським режимом, наші церковні структури були знищені, церковна власність конфіскована. Наші вороги думали, що вони поклали край існуванню нашої Церкви, але, на їх превелике здивування, після багатьох років катакомбного існування наша Церква воскресла до повноцінного еклезіального буття 25 років тому, напередодні проголошення Незалежності України. Хочемо вірити, що сьогодні Бог є з Україною, тому що наша країна є жертвою несправедливої військової агресії. Ми переконані, що наш Спаситель, який сам став жертвою на хресті задля спасіння людства, допоможе нам. А Святіший Отець, як Вікарій Христа на землі, є і буде нашою підтримкою і нашим захистом у ці важкі для нас часи.

Українські єпископи також запросили Папу відвідати Україну. Чи була відповідь з боку Ватикану стосовно того, коли такий візит можна очікувати?

Католицькі єпископи України, як також Президент України Петро Порошенко офіційно запросили Папу відвідати Україну. На нашу думку, подібно як у військових конфліктах між Аргентиною та Чилі, Аргентиною та Великобританією, мирна місія Святішого Отця допомогла зупинити війну. Тому ми переконані, що візит Святішого Отця до України був би дуже потужним жестом миру, який під впливом дії Святого Духа зумів би досягнути те, що не під силу для Великої сімки. Наскільки мені відомо, немає офіційної відповіді Святого Престолу на це запрошення, але, з іншого боку, немає повідомлення, що це запрошення не було прийняте. Тому ми молимося і сподіваємося, що цей візит відбудеться в найближчому майбутньому.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Ведучий (В.:): Зараз у нас в гостях особливий гість – Верховний Архиєпископ і Глава УГКЦ Святослав Шевчук. Вітаємо на розмові з кардиналом Доланом.

Кардинал Тімоті Долан (Т.Д.:): Я радий, що Ви прийшли до нас на програму.

Архиєпископ Святослав Шевчук (С.Ш.): Мені приємно бути у Вашій компанії й слухати Вас.

Т.Д.: Вітаємо і дякуємо. Знаєте, я  вважаю Вас своїм другом і братом-єпископом, адже бував у Вас вдома, у Вашому соборі, а Ви – у мене вдома. Ми багато чого зробили разом, і я відчуваю себе дуже близьким до Вас. До речі, Архиєпископ Шевчук і я служимо на постійній раді Синоду, тому ми бачилися півтори роки тому на останньому Синоді, щоб підготувати його, і думаю, що знову побачимося, як гадаєте, архиєпископе?

С.Ш.: Звичайно. Я мав можливість відвідати конференцію єпископів США три роки тому і мене обрали як наймолодшого Верховного Архиєпископа УГКЦ.

Т.Д.: Тому, що ви все ще молодий. Скільки вам років, сорок чотири?

С.Ш.: Так, 44.

Т.Д.: Можете в це повірити? 44 роки і вже архиєпископ. Розкажіть нам дещо про це, тому що багато людей нас слухають, принаймні я на це сподіваюся, і вони, тобто деякі з них, не розуміють Католицької Церкви і думають: «Гм, а що це за така Українська Греко-Католицька Церква?»  Допоможіть нашим слухачам зрозуміти інші східні обряди у католицькій сім’ї.

С.Ш.: Загалом, Католицька Церква не обов’язково має бути Римо-Католицькою. Існує 22 Східні Католицькі Церкви різних походжень у католицькій спільноті. Навіть тут, в США, є велика спільнота українських католиків, які належать до нашої Церкви. У Філадельфії навіть живе митрополит.

Т.Д.: Так, це правда.

С.Ш.: І майже мільйон українців і українських нащадків є громадянами США. Ми є найбільшою Східною Католицькою Церквою. Зараз по світі є приблизно 7 мільйонів греко-католиків. В Україні, яка є європейською країною в східній частині Європи, нас меншість – десь приблизно 5 мільйонів греко-католиків. І Україна сьогодні, дякуючи Богові, є незалежною країною вже 23 роки з часу розпаду СРСР, адже ми колись були його частиною. Тепер ми стали вільною країною та нацією під Богом.

Т.Д.: Так, дякувати Богу. Деякі інші католики східного обряду, з якими наші слухачі можуть бути знайомі, і їхні представники Синоду, як наприклад Мелькітська, Маронітська, Коптська Церкви – це чудова частина великої католицької сім’ї. Отже, Архиєпископ Шевчук ставиться з такою ж любовʼю і вірністю до архиєпископа Риму, нашого Святішого Отця, як і ми. Є багато подібних до нас католицьких сімей. Насправді, Архиєпископе Шевчук, якщо Ви дозволите, Ваша віра є більш сяючою і драматичною, бо Ви за неї багато вистраждали, особливо під тиском Радянського Союзу, вірно?

С.Ш.: Так. В 1946, після закінчення Другої світової війни, Сталін знищив нашу Церкву. А рівно 25 років тому, в грудні 1989 року, Горбачов, колишній президент СРСР, зустрівся в Римі зі Святішим Отцем Іваном-Павлом II. Коли він повернувся в СРСР, то дав дозвіл визнати громаду Української Греко-Католицької Церкви. Тому, рівно 25 років тому Церкву легалізували, і ми отримали легальний статус в нашій країні. Весь період під домінуванням комуністичного режиму в Україні нас переслідували, всіх архиєпископів ув’язнили, тисячі наших монахів і священників було вбито, близько мільйона людей заслали у велику і дуже сувору частину Радянського Союзу, відому як Сибір. Але, дякуючи Богу, ми вистояли.

Т.Д.: І тепер хочу сказати вам, отче Джонсон, що Католицька Церква в Україні, УГКЦ переживає весняний час, що, дивлячись очима віри, не повинно дивувати, адже кожен раз через ті переслідування, про які нам розказував архиєпископ, наступає  відновлення. І я був там півтори роки тому на освяченні нового чудового собору в Києві, який називається собор Воскресіння! Алилуя! Святославе Шевчук, тепер більшість наших американських і канадських слухачів дуже добре знають про Україну через політичну ситуацію у Вашій країні. Чи можете нам розказати, як тепер справи з політикою, стабільністю, миром і справедливістю в Україні?

С.Ш.: Що ж, свобода і незалежність України зараз дещо під загрозою. В Україні зараз йде війна, і ми знаходимося під прямою агресією нашого північного сусіда. Кожного дня сотні російських солдат вступають в східну частину України, багато важкої зброї перетинає український кордон. Кожного дня я дивлюсь в Інтернеті, яка ситуація в Україні і кожного дня з сумом дізнаюся про нових поранених, вбитих, викрадених в східній частині України. Однак ми, християни, маємо надію. Як нове суспільство, воскресла Церква, ми стараємося проповідувати і сприяти миру і примиренню.

Т.Д.: І правильно робите. Наші слухачі в попередніх випусках, чи то по телефону, чи особисто, висловлювали свою солідарність з Вами, Архиєпископе Шевчук.

С.Ш.: Дякую!

 Т.Д.: …адже Ви великий лідер примирення і миру, і гармонії, адже на Україну напав Ваш сусід Росія, і сама Україна також розділена зсередини через різні релігійні, навіть християнські, групи.

С.Ш.:Хоча ми знаходимося в стані війни, в релігійному плані немає ворожнечі. Всі Церкви: католики, православні, протестанти і, навіть, євреї та мусульмани, стараються триматися разом, щоб об’єднати нашу країну в цей важкий період нашої історії. Перш за все, ми намагаємося поширювати нашу точку зору, як потрібно проповідувати нашу солідарність, сприяти єдності та внутрішній співпраці, щоб захистити громадянські права і ту свободу, яку ми отримали 23 роки тому. Однак релігійну ситуацію не так вже й легко зрозуміти. Наприклад, у нас є три різні Православні Церкви. Це канонічна Православна Церква, яка визнана правильною православним світом, тобто Українська Православна Церква Московського патріархату, а також є велика община Православної Церкви Київського патріархату, яка не є канонічною для православних, і маленька група Автокефальної Церкви, яка теж не є канонічною. Але ми стараємося залишатися відкритими до всіх.

Т.Д.: І ви досягнули помітну єдність завдяки великій площі, яка стала символом миру, прмирення і молитви – Майдану.

С.Ш.: Майдан – це площа, яка має назву Майдан Незалежності.

Т.Д.: Він майже став протилежністю площі Тяньаньмень, назва якої означає «пригнічення справедливості». Майдан став символом співдружності в ім’я справедливості, миру, цілісності людської особистості. А ви там стали лідером, чудовим лідером і це феноменально!

С.Ш.: Хочу зазначити, що наша Церква не була єдиним лідером на Майдані, який став не лише політичним рухом, але соціальним протестом проти несправедливого, корумпованого уряду. Люди, які стояли на Майдані, вимагали моральні цінності, такі як людська гідність, відсутність корупції, верховенство права. І це власне те соціальне вчення християн і Католицької Церкви зокрема, яке потрібно розвивати в суспільстві.

Т.Д.: Тобто залучення християнських і біблійних цінностей в публічний простір у чудовий ефективний спосіб. Святославе Шевчук, хочу задати делікатне питання. На Синоді Єпископів присутні не лише єпископи, також є одружені пари, священики, монахині і екуменічні представники, один з яких є представником Російської Православної Церкви – митрополит Іларіон, який, на мою думку, був надто нестриманий в своїх висловлюваннях, особливо стосовно Архиєпископа Святослава, а Святослав Шевчук, здається, не був цим шокований, бо вже до цього звик. Він показав приклад глибокого спокою.

В.: Хочу уточнити – він російський православний патріарх, який не підпорядковується Папі.

 Т.Д.: Так. Коли ми кажемо православний, то це означає, що не католик. Ми правильно кажемо, Святославе Шевчук, він називається митрополитом, але не є патріархом, працює на Московський патріархат?

С.Ш.: Так,  він голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату.

Т.Д.: На його захист, він дуже добре говорить: розказував про шлюб і сім’ю, ми з ним погоджувались, він виглядав досить близьким, і запропонував об’єднати католиків і православних для захисту шлюбу та сім’ї. В кінці він торкнувся теми, яку, на мою думку, не пасує обговорювати на Синоді – це ситуація в Україні. Мені його зауваження видались досить тривожними і нестриманими. Тому добре, що Ви, Святославе Шевчук, можете зараз публічно це прокоментувати.

С.Ш.: Його Високопреосвященство митрополит Ілларіон висловився з приводу трьох тем, які для Російської Православної Церкви є свого роду каменем спотикання у їх стосунках з Католицькою Церквою. Перше – це саме існування Східних Католицьких Церков. Вони називають нас «уніатами», тобто Церкви, які зрадили православʼя, бо хоча ми й наслідуємо такі ж візантійські традиції, однак об’єднані з Римом і не відʼєднались від єдності з намісником Петра. Однак Православна Церква в рамках своєї ідентичності має особливість без спілкування з Папою. Однак у нас така ж теологія, духовні та літургійні традиції. Та унікальною відмінністю є наша єдність, сопричастя зі Святішого Отця.

Т.Д.: І ми вітаємо це, і вдячні вам за це. Алилуя!

С.Ш.: І, як я вже казав, тепер існує велика незгода, політична напруга між Україною і Росією. Однією з причин є ностальгія Росії за українськими територіями. Впродовж багатьох століть Україна входила до складу території Російської імперії. А Українську незалежну державу росіяни вважають загрозою російській гордості. Якщо ми говоримо саме про Російську Православну Церкву, то велика її частина на території України – це українські православні церкви в єдності з Московським патріархатом. Однак існує дві неканонічні церкви, які відкололися від Московського патріархату. І патріарх Іларіон поскаржився, що ми, українські греко-католики, мали відносини з неканонічними православними общинами, що для них означає певне визнання з боку католицької спільноти в Україні, тобто законне визнання для тих общин, які відділилися від Московського патріархату. І моя відповідь проста: ми не можемо просто ігнорувати ці общини, адже вони офіційно зареєстровані державою, і у нас з ними не церковні, а громадські відносини. У нас в Україні існує важлива НУО¹, яка називається Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій, і кожна Церква є дуже важливим членом цієї організації. Тобто у нас однакові відносини зі всіма.

 Т.Д.: Архиєпископе Шевчук, я вважаю, що у випадку захисту прав людини, гідності особи, справедливості і захисту української спадщини всі релігії працюють пліч-о-пліч. І, перш за все, він критикував вас за те, що ви об’єднані з Римом, а також за те, що ви надто дружні з неканонічними православними церквами. Чи була ще якась причина?

С.Ш.: Вони бояться, що ці громадські, але не церковні стосунки з неканонічними православними общинами в Україні підірвуть канонічність Української Православної Церкви, яка є в унії з Московським патріархатом, і наші загальні твердження, які також підривають внутрішню спільність між Московським патріархатом і Українською Православною Церквою, яка належить до цього патріархату.

В.: Вибачте, що перериваю, але сьогодні Ви пояснили нам про те, що російський православний лідер, який є відповідальним за представлення Російської Православної Церкви на міжнародній арені, прибув на Синод у Ватикан як запрошений гість Папи Франциска та розмовляв про шлюб і сімʼю, а потім зробив жорстку заяву щодо вашого існування та вашої роботи в Україні. Американці, канадійці та народи інших країн тепер набагато більше знають про Україну, ніж коли-небудь до цього через вашу ситуацію. Вони знають, що Росія причетна до агресії, її війська знаходяться на території України і ви боретеся за своє існування. Але чи представник Російської Православної Церкви у певний спосіб співпрацює з російським урядом, тобто чи це його власна точка зору, чи це наслідок його взаємодії з урядом?

С.Ш.: Це очевидно, що митрополит Іларіон говорив як громадянин Росії, як її представник. Тому йому ситуація в Україні інтерпретується відповідно до російської політики та ідеології. Його дуже засмучує, що Греко-Католицька Церква та інші релігії і Церкви в Україні виступаємо за існування української незалежної держави. І це цілком очевидно, це не політична заява. Наші стосунки з кожним урядом чи політиками базуються на соціальному вченні Католицької Церкви. Ми ніколи не приймали участі у політичній боротьбі в Україні, ми ніколи не були державною Церквою, на відміну від Російської Православної Церкви, яка такою була і є. Ми лише стараємося проповідувати Євангеліє та бути ближче до свого народу, згідно навчань Папи Франциска, що кожен пастир повинен пахнути своїми вівцями.

Т.Д.: А не урядом.

С.Ш.: Ми завжди були з поряд з нашим народом, де б він не був. І ми ніколи не брали участі в політичній боротьбі, і ніколи не будемо частиною політичної системи.

Т.Д: У США ніхто б не сказав про католицьких єпископів, що хтось із нас є представником американського уряду, бо наші люди звикли, що ми критикуємо уряд. Ми любимо свою країну та співпрацюємо з нашим урядом, але звичайним явищем для будь-якої релігії є критикувати уряд. І ми критикували наш уряд за певну внутрішню політику, політику війни, еміграції, охорони здоров’я, захисту життя, визначення шлюбу. А Архиєпископ Шевчук говорить, що в Москві уряд та церква працюють в симфонії (православна, адже в Росії проживає багато католиків, хоча католицизм там не є основною релігією). Тобто Ви кажете, що нас не має дивувати те, що митрополит Іларіон коментував сьогодні зранку. Те, що мені видалось невідповідним і нестриманим, цілком могло бути складено російським урядом, і цього слід було очікувати. Однак це все одно шокує нас, американців.

С.Ш.: Тим не менш, я хочу висловити свою повагу російському народові та Російській Православній Церкві, тому що Російська Православна Церква – це не лише єрархія, а й мільйони глибоко-віруючих християн. І в період цієї напруги та ескалації відносин між Росією та Україною, я завжди наголошував на мирі і примиренні. В Україні близько 50% тих людей, які брали участь у «Революції гідності» на майдані Незалежності, розмовляють російською, вони є членами Української Православної Церкви в єдності з Московським патріархатом. Я також висловлюю повагу Православній Церкві, ми поважаємо канони православної общини, канони РПЦ. Нам шкода, що існує певний поділ між православними. Вважаємо, що для них краще єдність, їхня власна канонічність. Важко побудувати церковні відносини з ними, адже коли ти більше спілкуєшся з однією Церквою, інші дратуються. Однак в цей період, що ми як єрархи, тобто митрополит Іларіон та я особисто, повинні поширювати добру новину, проповідувати Євангеліє Ісуса Христа про поширення миру і примирення, адже саме це так необхідне зараз для українського та російського народу.

Т.Д.: Погоджуюся з Вами і ось що я думаю: Святослав Шевчук є цим посланцем миру, який любить Російську Православну Церкву, стояв пліч-о-пліч з народом і лідерами цієї Церкви і зараз хоче примирення. Тому я запросив сьогодні Архиєпископа Святослава Шевчука, щоб він мав нагоду висловити свою думку з приводу цього дуже делікатного питання.

 В.: І це було свого роду неповагою до кожної країни, бо Росія відправила представника на релігійне зібрання, щоб він говорив про політичні питання.

Т.Д.: Ну, для нас це нове питання, хоча не таке й нове, якщо переглянути історію, адже європейські країни вже мали подібну практику.

С.Ш.: Тепер ми маємо зосередитися на тому, що потрібно втілити у майбутньому. І моя позиція така: президенти приходять і йдуть, як і патріархи та митрополити, однак народи та Церкви залишаються. Тому ми повинні думати про майбутнє, про наступні покоління, що ми залишимо для них, яку спадщину. А якщо залишимо їм певну агресію, яку було продемонстровано сьогодні на Синодальному засіданні, якщо залишимо їм військову агресію, яку маємо сьогодні в Україні, то вони звинувачуватимуть нас, що ми були поганими християнами.

Т.Д.: Ви не такий, Ви їх не підведете. Дякуємо! І хай Вас благословляє Господь! Висловлюємо Вам свою любов і підтримку.

переклад Марії Довгань

Вперше Блаженнійший дав ексклюзивне інтерв’ю Радіо Марія. В ефірі програми “Архіпастир ВІДПОВІДАЄ” ми поговорили про зустріч Вселенського Патріарха Варфоломія і Папи Франциска у контексті українських подій, запитали про відношення УГКЦ і РПЦ, поцікавились також думкою про нову щойно обрану Верховну Раду

– Ми стали свідками зродження Нової політичної нації.-Говорить Блаженнійший.- В чому це полягає? Сьогодні свідомим українцем можна назвати людину яка не лише етнічно належить до української нації, а й усіх громадян. Незалежно від мови чи релігійної приналежності. Зі словами:”Слава Україні!” Помирали білоруси, вірмени, євреї…вони помирали за вільну Незалежну Державу і безперечно показали, що в нашій державі народилася нова політична нація.