Ведучий (В.:): Зараз у нас в гостях особливий гість – Верховний Архиєпископ і Глава УГКЦ Святослав Шевчук. Вітаємо на розмові з кардиналом Доланом.
Кардинал Тімоті Долан (Т.Д.:): Я радий, що Ви прийшли до нас на програму.
Архиєпископ Святослав Шевчук (С.Ш.): Мені приємно бути у Вашій компанії й слухати Вас.
Т.Д.: Вітаємо і дякуємо. Знаєте, я вважаю Вас своїм другом і братом-єпископом, адже бував у Вас вдома, у Вашому соборі, а Ви – у мене вдома. Ми багато чого зробили разом, і я відчуваю себе дуже близьким до Вас. До речі, Архиєпископ Шевчук і я служимо на постійній раді Синоду, тому ми бачилися півтори роки тому на останньому Синоді, щоб підготувати його, і думаю, що знову побачимося, як гадаєте, архиєпископе?
С.Ш.: Звичайно. Я мав можливість відвідати конференцію єпископів США три роки тому і мене обрали як наймолодшого Верховного Архиєпископа УГКЦ.
Т.Д.: Тому, що ви все ще молодий. Скільки вам років, сорок чотири?
С.Ш.: Так, 44.
Т.Д.: Можете в це повірити? 44 роки і вже архиєпископ. Розкажіть нам дещо про це, тому що багато людей нас слухають, принаймні я на це сподіваюся, і вони, тобто деякі з них, не розуміють Католицької Церкви і думають: «Гм, а що це за така Українська Греко-Католицька Церква?» Допоможіть нашим слухачам зрозуміти інші східні обряди у католицькій сім’ї.
С.Ш.: Загалом, Католицька Церква не обов’язково має бути Римо-Католицькою. Існує 22 Східні Католицькі Церкви різних походжень у католицькій спільноті. Навіть тут, в США, є велика спільнота українських католиків, які належать до нашої Церкви. У Філадельфії навіть живе митрополит.
Т.Д.: Так, це правда.
С.Ш.: І майже мільйон українців і українських нащадків є громадянами США. Ми є найбільшою Східною Католицькою Церквою. Зараз по світі є приблизно 7 мільйонів греко-католиків. В Україні, яка є європейською країною в східній частині Європи, нас меншість – десь приблизно 5 мільйонів греко-католиків. І Україна сьогодні, дякуючи Богові, є незалежною країною вже 23 роки з часу розпаду СРСР, адже ми колись були його частиною. Тепер ми стали вільною країною та нацією під Богом.
Т.Д.: Так, дякувати Богу. Деякі інші католики східного обряду, з якими наші слухачі можуть бути знайомі, і їхні представники Синоду, як наприклад Мелькітська, Маронітська, Коптська Церкви – це чудова частина великої католицької сім’ї. Отже, Архиєпископ Шевчук ставиться з такою ж любовʼю і вірністю до архиєпископа Риму, нашого Святішого Отця, як і ми. Є багато подібних до нас католицьких сімей. Насправді, Архиєпископе Шевчук, якщо Ви дозволите, Ваша віра є більш сяючою і драматичною, бо Ви за неї багато вистраждали, особливо під тиском Радянського Союзу, вірно?
С.Ш.: Так. В 1946, після закінчення Другої світової війни, Сталін знищив нашу Церкву. А рівно 25 років тому, в грудні 1989 року, Горбачов, колишній президент СРСР, зустрівся в Римі зі Святішим Отцем Іваном-Павлом II. Коли він повернувся в СРСР, то дав дозвіл визнати громаду Української Греко-Католицької Церкви. Тому, рівно 25 років тому Церкву легалізували, і ми отримали легальний статус в нашій країні. Весь період під домінуванням комуністичного режиму в Україні нас переслідували, всіх архиєпископів ув’язнили, тисячі наших монахів і священників було вбито, близько мільйона людей заслали у велику і дуже сувору частину Радянського Союзу, відому як Сибір. Але, дякуючи Богу, ми вистояли.
Т.Д.: І тепер хочу сказати вам, отче Джонсон, що Католицька Церква в Україні, УГКЦ переживає весняний час, що, дивлячись очима віри, не повинно дивувати, адже кожен раз через ті переслідування, про які нам розказував архиєпископ, наступає відновлення. І я був там півтори роки тому на освяченні нового чудового собору в Києві, який називається собор Воскресіння! Алилуя! Святославе Шевчук, тепер більшість наших американських і канадських слухачів дуже добре знають про Україну через політичну ситуацію у Вашій країні. Чи можете нам розказати, як тепер справи з політикою, стабільністю, миром і справедливістю в Україні?
С.Ш.: Що ж, свобода і незалежність України зараз дещо під загрозою. В Україні зараз йде війна, і ми знаходимося під прямою агресією нашого північного сусіда. Кожного дня сотні російських солдат вступають в східну частину України, багато важкої зброї перетинає український кордон. Кожного дня я дивлюсь в Інтернеті, яка ситуація в Україні і кожного дня з сумом дізнаюся про нових поранених, вбитих, викрадених в східній частині України. Однак ми, християни, маємо надію. Як нове суспільство, воскресла Церква, ми стараємося проповідувати і сприяти миру і примиренню.
Т.Д.: І правильно робите. Наші слухачі в попередніх випусках, чи то по телефону, чи особисто, висловлювали свою солідарність з Вами, Архиєпископе Шевчук.
С.Ш.: Дякую!
Т.Д.: …адже Ви великий лідер примирення і миру, і гармонії, адже на Україну напав Ваш сусід Росія, і сама Україна також розділена зсередини через різні релігійні, навіть християнські, групи.
С.Ш.:Хоча ми знаходимося в стані війни, в релігійному плані немає ворожнечі. Всі Церкви: католики, православні, протестанти і, навіть, євреї та мусульмани, стараються триматися разом, щоб об’єднати нашу країну в цей важкий період нашої історії. Перш за все, ми намагаємося поширювати нашу точку зору, як потрібно проповідувати нашу солідарність, сприяти єдності та внутрішній співпраці, щоб захистити громадянські права і ту свободу, яку ми отримали 23 роки тому. Однак релігійну ситуацію не так вже й легко зрозуміти. Наприклад, у нас є три різні Православні Церкви. Це канонічна Православна Церква, яка визнана правильною православним світом, тобто Українська Православна Церква Московського патріархату, а також є велика община Православної Церкви Київського патріархату, яка не є канонічною для православних, і маленька група Автокефальної Церкви, яка теж не є канонічною. Але ми стараємося залишатися відкритими до всіх.
Т.Д.: І ви досягнули помітну єдність завдяки великій площі, яка стала символом миру, прмирення і молитви – Майдану.
С.Ш.: Майдан – це площа, яка має назву Майдан Незалежності.
Т.Д.: Він майже став протилежністю площі Тяньаньмень, назва якої означає «пригнічення справедливості». Майдан став символом співдружності в ім’я справедливості, миру, цілісності людської особистості. А ви там стали лідером, чудовим лідером і це феноменально!
С.Ш.: Хочу зазначити, що наша Церква не була єдиним лідером на Майдані, який став не лише політичним рухом, але соціальним протестом проти несправедливого, корумпованого уряду. Люди, які стояли на Майдані, вимагали моральні цінності, такі як людська гідність, відсутність корупції, верховенство права. І це власне те соціальне вчення християн і Католицької Церкви зокрема, яке потрібно розвивати в суспільстві.
Т.Д.: Тобто залучення християнських і біблійних цінностей в публічний простір у чудовий ефективний спосіб. Святославе Шевчук, хочу задати делікатне питання. На Синоді Єпископів присутні не лише єпископи, також є одружені пари, священики, монахині і екуменічні представники, один з яких є представником Російської Православної Церкви – митрополит Іларіон, який, на мою думку, був надто нестриманий в своїх висловлюваннях, особливо стосовно Архиєпископа Святослава, а Святослав Шевчук, здається, не був цим шокований, бо вже до цього звик. Він показав приклад глибокого спокою.
В.: Хочу уточнити – він російський православний патріарх, який не підпорядковується Папі.
Т.Д.: Так. Коли ми кажемо православний, то це означає, що не католик. Ми правильно кажемо, Святославе Шевчук, він називається митрополитом, але не є патріархом, працює на Московський патріархат?
С.Ш.: Так, він голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату.
Т.Д.: На його захист, він дуже добре говорить: розказував про шлюб і сім’ю, ми з ним погоджувались, він виглядав досить близьким, і запропонував об’єднати католиків і православних для захисту шлюбу та сім’ї. В кінці він торкнувся теми, яку, на мою думку, не пасує обговорювати на Синоді – це ситуація в Україні. Мені його зауваження видались досить тривожними і нестриманими. Тому добре, що Ви, Святославе Шевчук, можете зараз публічно це прокоментувати.
С.Ш.: Його Високопреосвященство митрополит Ілларіон висловився з приводу трьох тем, які для Російської Православної Церкви є свого роду каменем спотикання у їх стосунках з Католицькою Церквою. Перше – це саме існування Східних Католицьких Церков. Вони називають нас «уніатами», тобто Церкви, які зрадили православʼя, бо хоча ми й наслідуємо такі ж візантійські традиції, однак об’єднані з Римом і не відʼєднались від єдності з намісником Петра. Однак Православна Церква в рамках своєї ідентичності має особливість без спілкування з Папою. Однак у нас така ж теологія, духовні та літургійні традиції. Та унікальною відмінністю є наша єдність, сопричастя зі Святішого Отця.
Т.Д.: І ми вітаємо це, і вдячні вам за це. Алилуя!
С.Ш.: І, як я вже казав, тепер існує велика незгода, політична напруга між Україною і Росією. Однією з причин є ностальгія Росії за українськими територіями. Впродовж багатьох століть Україна входила до складу території Російської імперії. А Українську незалежну державу росіяни вважають загрозою російській гордості. Якщо ми говоримо саме про Російську Православну Церкву, то велика її частина на території України – це українські православні церкви в єдності з Московським патріархатом. Однак існує дві неканонічні церкви, які відкололися від Московського патріархату. І патріарх Іларіон поскаржився, що ми, українські греко-католики, мали відносини з неканонічними православними общинами, що для них означає певне визнання з боку католицької спільноти в Україні, тобто законне визнання для тих общин, які відділилися від Московського патріархату. І моя відповідь проста: ми не можемо просто ігнорувати ці общини, адже вони офіційно зареєстровані державою, і у нас з ними не церковні, а громадські відносини. У нас в Україні існує важлива НУО1, яка називається Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій, і кожна Церква є дуже важливим членом цієї організації. Тобто у нас однакові відносини зі всіма.
Т.Д.: Архиєпископе Шевчук, я вважаю, що у випадку захисту прав людини, гідності особи, справедливості і захисту української спадщини всі релігії працюють пліч-о-пліч. І, перш за все, він критикував вас за те, що ви об’єднані з Римом, а також за те, що ви надто дружні з неканонічними православними церквами. Чи була ще якась причина?
С.Ш.: Вони бояться, що ці громадські, але не церковні стосунки з неканонічними православними общинами в Україні підірвуть канонічність Української Православної Церкви, яка є в унії з Московським патріархатом, і наші загальні твердження, які також підривають внутрішню спільність між Московським патріархатом і Українською Православною Церквою, яка належить до цього патріархату.
В.: Вибачте, що перериваю, але сьогодні Ви пояснили нам про те, що російський православний лідер, який є відповідальним за представлення Російської Православної Церкви на міжнародній арені, прибув на Синод у Ватикан як запрошений гість Папи Франциска та розмовляв про шлюб і сімʼю, а потім зробив жорстку заяву щодо вашого існування та вашої роботи в Україні. Американці, канадійці та народи інших країн тепер набагато більше знають про Україну, ніж коли-небудь до цього через вашу ситуацію. Вони знають, що Росія причетна до агресії, її війська знаходяться на території України і ви боретеся за своє існування. Але чи представник Російської Православної Церкви у певний спосіб співпрацює з російським урядом, тобто чи це його власна точка зору, чи це наслідок його взаємодії з урядом?
С.Ш.: Це очевидно, що митрополит Іларіон говорив як громадянин Росії, як її представник. Тому йому ситуація в Україні інтерпретується відповідно до російської політики та ідеології. Його дуже засмучує, що Греко-Католицька Церква та інші релігії і Церкви в Україні виступаємо за існування української незалежної держави. І це цілком очевидно, це не політична заява. Наші стосунки з кожним урядом чи політиками базуються на соціальному вченні Католицької Церкви. Ми ніколи не приймали участі у політичній боротьбі в Україні, ми ніколи не були державною Церквою, на відміну від Російської Православної Церкви, яка такою була і є. Ми лише стараємося проповідувати Євангеліє та бути ближче до свого народу, згідно навчань Папи Франциска, що кожен пастир повинен пахнути своїми вівцями.
Т.Д.: А не урядом.
С.Ш.: Ми завжди були з поряд з нашим народом, де б він не був. І ми ніколи не брали участі в політичній боротьбі, і ніколи не будемо частиною політичної системи.
Т.Д: У США ніхто б не сказав про католицьких єпископів, що хтось із нас є представником американського уряду, бо наші люди звикли, що ми критикуємо уряд. Ми любимо свою країну та співпрацюємо з нашим урядом, але звичайним явищем для будь-якої релігії є критикувати уряд. І ми критикували наш уряд за певну внутрішню політику, політику війни, еміграції, охорони здоров’я, захисту життя, визначення шлюбу. А Архиєпископ Шевчук говорить, що в Москві уряд та церква працюють в симфонії (православна, адже в Росії проживає багато католиків, хоча католицизм там не є основною релігією). Тобто Ви кажете, що нас не має дивувати те, що митрополит Іларіон коментував сьогодні зранку. Те, що мені видалось невідповідним і нестриманим, цілком могло бути складено російським урядом, і цього слід було очікувати. Однак це все одно шокує нас, американців.
С.Ш.: Тим не менш, я хочу висловити свою повагу російському народові та Російській Православній Церкві, тому що Російська Православна Церква – це не лише єрархія, а й мільйони глибоко-віруючих християн. І в період цієї напруги та ескалації відносин між Росією та Україною, я завжди наголошував на мирі і примиренні. В Україні близько 50% тих людей, які брали участь у «Революції гідності» на майдані Незалежності, розмовляють російською, вони є членами Української Православної Церкви в єдності з Московським патріархатом. Я також висловлюю повагу Православній Церкві, ми поважаємо канони православної общини, канони РПЦ. Нам шкода, що існує певний поділ між православними. Вважаємо, що для них краще єдність, їхня власна канонічність. Важко побудувати церковні відносини з ними, адже коли ти більше спілкуєшся з однією Церквою, інші дратуються. Однак в цей період, що ми як єрархи, тобто митрополит Іларіон та я особисто, повинні поширювати добру новину, проповідувати Євангеліє Ісуса Христа про поширення миру і примирення, адже саме це так необхідне зараз для українського та російського народу.
Т.Д.: Погоджуюся з Вами і ось що я думаю: Святослав Шевчук є цим посланцем миру, який любить Російську Православну Церкву, стояв пліч-о-пліч з народом і лідерами цієї Церкви і зараз хоче примирення. Тому я запросив сьогодні Архиєпископа Святослава Шевчука, щоб він мав нагоду висловити свою думку з приводу цього дуже делікатного питання.
В.: І це було свого роду неповагою до кожної країни, бо Росія відправила представника на релігійне зібрання, щоб він говорив про політичні питання.
Т.Д.: Ну, для нас це нове питання, хоча не таке й нове, якщо переглянути історію, адже європейські країни вже мали подібну практику.
С.Ш.: Тепер ми маємо зосередитися на тому, що потрібно втілити у майбутньому. І моя позиція така: президенти приходять і йдуть, як і патріархи та митрополити, однак народи та Церкви залишаються. Тому ми повинні думати про майбутнє, про наступні покоління, що ми залишимо для них, яку спадщину. А якщо залишимо їм певну агресію, яку було продемонстровано сьогодні на Синодальному засіданні, якщо залишимо їм військову агресію, яку маємо сьогодні в Україні, то вони звинувачуватимуть нас, що ми були поганими християнами.
Т.Д.: Ви не такий, Ви їх не підведете. Дякуємо! І хай Вас благословляє Господь! Висловлюємо Вам свою любов і підтримку.
переклад Марії Довгань